Теракт у Ніцці: злочинцям байдуже, а нам — болить

Сьогодні зустріч наших ісламознавців почалася з сумної новини: минулої ночі в Ніцці (Франція) скоєно теракт, унаслідок якого вже загинуло понад вісімдесят осіб, серед них діти. Зо два десятки поранених у важкому, тож число загиблих, на жаль, може зрости. На жаль, серед жертв є й наші земляки: один українець загинув, ще один — у критичному стані. Газета The Daily Mail повідомляє, що за непідтвердженими даними французських ЗМІ, відповідальність за теракт взяло на себе терористичне угруповання «ІДІЛ».

Озброєний водій вантажівки, розігнавши свій транспортний засіб, поїхав просто в натовп людей на набережній Ніцци, що зібралися подивитися святковий салют на честь Національного свята Франції, Дня Бастилії. Він навмисно їхав зиґзаґами, щоб збити якнайбільше людей. У кабіні було багато зброї, що її чоловік застосував би, якби його не застрелили поліційники.

«ІДІЛ», як завжди, нехтує заборону Всевишнього на вбивство (протиправне позбавлення життя), що Він зіслав її у Священному Корані. Цих злочинців ніколи не зупиняв ні Рамадан (протягом останнього священного місяця це угруповання вчинило кілька терористичних нападів, переважно в країнах мусульманських), ні святість Мечеті Пророка, другої за значенням святині Ісламу, де вони вчинили теракт в останні години цього Рамадану, ні те, що в натовпі, в який скерував вантажівку терорист, чимало дітей, а їхнє життя недоторканне.

Їм байдуже. Нам — боляче. Дуже боляче, що є група людей, яка вже тривалий час сіє горе по цілій земній кулі. Боляче, що хтось уважає, ніби має право забрати людське життя, тим паче — життя багатьох людей. Хтось каже, що вони вбивають при цьому й себе, бо помилково вірять у благість свого вчинку та рай, що його пообіцяли за це їхні лідери (хто вони такі, щоб від свого імені обіцяти смертним людям, як і вони самі, те, що дає тільки Господь?)

Але, з іншого боку, чи це не прояв боягузтва? Можливо, вони не так прагнуть примарного «раю», як, усвідомивши весь жах скоєного злочину, бояться залишитися наодинці зі своїм сумлінням бодай зайву хвилину, бо знають, що це буде несила винести?

Злочинців уже питають про їхнє життя ангели в могилах, і нехай вони фізично вже нічого не відчувають, їхні душі зазнають страшних мук. А нам, живим людям, болить і серце, і душа: за скоєне, за людське горе, за те, що якісь самозванці намагаються заплямувати кров’ю невинних жертв ім’я Боже. За майбутнє нашої планети, де люди дедалі менше шукають порозуміння, вдаючись до кровопролиття. За майбутнє добросусідського співіснування людей різних світоглядів і переконань.

Молімося, щоби Всевишній упокоїв з миром невинних жертв цього кривавого нападу, втішивши їх раєм у День суду, коли їхніх кривдників буде притягнуто до найсуворішої відповідальності. Молімося, щоб тілесні травми поранених і душевні тих, хто втратив під час цього нападу близьких людей, якнайскоріше загоїлися, і щоб Господь дарував людям мудрість і не дав терористам досягти своєї мети: не дав посіяти розбрат між людей та розпочати чергове «полювання на відьом».

Бережи нас усіх, Всевишній!