«Дуже важливо, щоби будь-яка громада мала свій культурний центр»
Відкриття Ісламського культурного центру у Львові зустріло не лише порозуміння, але й оптимізм християн, зокрема духовенства. Священники Української греко-католицької церкви та проректор Українського католицького університету привітали мусульман з цією радісною подією, та окреслили коло соціальних питань, які вони мають надію подолати у тісній співпраці із послідовниками ісламу.
«Радіємо, що спільнота мусльман у Львові матиме свій духовний центр, де зможе духовно збагачуватися, потішатися та кормитися; це дуже важливо, щоби будь-яка громада релігійна мала свій культурний центр, де вона черпатиме натхнення для вдосконалення своєї особи і більшого зв’язку з Богом. Тому хай нам у всьому, що стосується спасіння людської особи і покращення її життя на землі, допомагає Господь Бог» — привітав мусульман отець Павло Цвьок.
Отець Юрій Блажиєвський підкреслив, що: «Йти разом завжди більш відповідає духу нашої релігії і духу того, що ми є дітьми одного Бога».
А заступник начальника Відділу соціальних програм управління соціального захисту Львівської міської Ради отець Роман Лагіш вбачає у відкритті Ісламського центру чудову нагоду для жителів цього району міста: «Цей район, в якому відкривається даний культурний центр, по всіх показниках є найбіднішим районом міста. Тому поява тут Ісламскього центру і подальша координація зусиль різних релігійних громад може стати просто таким золотим плацдармом, де ми можемо спільно творити добро і шукати людину потрубуючу, оскільки тут власне на соціальному полі є праці більш ніш достатньо».
Завдання, на думку проректора Українскього католицького університету та колишнього політв’язня Мирослава Мариновича, є дуже значним — відновити етичний вимір особи для кожної з релігійних громад України. «Краще набагато молитися до Бога рішними мовами і різними традиціями, ніж зневажати Його однією мовою й одностайно. Для мене ця філософія є важливою, і тому я вітаю всіх вас — тих, хто молиться до Бога, тому що тоді ми всі стаємо кращими, ми всі виростаємо духовно. А перед нами власне стоїть обов’язок — і перед християнською, і перед мусульмнскьою, і перед юдейською, і перед, зокрема, вірменською громадою, тощо — перед уміма нами стоть завдання відновити етичний вимір особи. Ми всі маємо великі проблеми в цьому. Немає жодної громади, яка би не мала проблем відродження етичного виміру особи. І я бажаю усім нам великого гарного поступу у цім напрямку. Ідеалу ніколи не буде — ми мусимо бути готові до цього — але дай нам боже успіху у цій добрій справі».
