«Важливо завжди залишатися людиною, навіть в умовах війни»
Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов разом зі священиком УГКЦ Андрієм Зелінським і старшим науковим співробітником відділу релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України Оксаною Горкушою взяв участь у прес-конференції Інформаційно-аналітичного агентства «Главком» 3 квітня. У рамках заходу обговорювали питання щодо ролі капеланів у сучасних українських реаліях.
«Усім відомо, що Україна за 23 роки своєї незалежності ніколи ні з ким не воювала, тому значна частина людей, які стали на захист Батьківщини у час небезпеки, змушені робити вибір: вбити або бути вбитим. Для нормальної людини дуже складно прийняти рішення про позбавлення когось життя, навіть якщо цей хтось є носієм небезпеки, зла і смерті для неї і її близьких. Окрім того, високий рівень стресу, загибель і каліцтва товаришів, неможливість їх захистити, врятувати надзвичайно травмують психіку бійця. І саме інститут духовної підтримки покликаний не залишати воїнів наодинці з проблемами «як залишатися людиною навіть в умовах війни» і «як жити далі після пережитого», — зауважив пан муфтій.
Такої ж думки й отець Андрій: «Під час безперервних обстрілів, коли існує загроза життю людини, присутність капелана має надзвичайно важливе значення. Тому основними його завданнями є вміння слухати і чути військових, розпізнати причини їх душевного болю. А це, повірте, нелегко».
Він також зазначив, що питання сенсу життя в таких обставинах є дуже актуальним. Людина намагається зрозуміти, чому їй доводиться бути тут, як реагувати на обставини війни і не загубити своє «я» у кривавому місиві подій: «У світі людини скорбота і подвиг мають людське обличчя. Отже, служити Богові і людині — означає визволити це людське обличчя з хаосу війни; допомогти людині адаптуватися до військових уставів і особливостей; показати, що вона є цінністю для Батьківщини».
Саід Ісмагілов розповів про мусульман, які служать у лавах Збройних Сил України і воюють у добровольчих батальйонах: «Ми постійно знаходимо наших вірян у різних батальйонах, розкиданих між різними військовими частинами. І, до речі, саме капелани з християнських церков часто допомогають нам налагодити контакт з бійцями-мусульманами; саме через них ми передаємо бійцям релігійну літературу. Під час війни започатковано хорошу традицію, коли віряни різних релігій допомагають один одному задля досягнення спільної мети. Ми не конкуруємо, а виконуємо одну велику місію і справу. Я дуже вдячний усім християнським капеланам, які надають нам інформацію про бійців-мусульман. Це вагомий внесок у наше майбутнє, яке передбачає співпрацю релігійнмх організацій на засадах взаємодопомоги, а не конкуренції».
Пан Муфтій також розповів про імамів-капеланів: «Імами служать у мечетях поблизу прифронтової лінії і фактично виконують обов’язки капеланів — наразі на волонтерських засадах».
З необхідністю існування інституту капеланства погоджується й пані Горкуша, думка якої щодо цього питання ще кілька років тому, за її словами, була протилежною, оскільки вона вважала, що для військового достатньо допомоги професійного психолога і командира. «Але ситуація змінилася, і ми зазнали змін, тому зараз я більш глибоко розумію й усвідомлюю важливість цього питання, аніж кілька років тому, хоча й залишаюся при цьому людиною світською. Метою військового капелана є надання допомоги людині у відновленні релігійної свідомості, тобто свідомості людини, яка розуміє сенс свого існування перед обличчям Бога, і намагається захистити свою душу від зла», — зауважила релігієзнавець.
