«З фрази „Пред’явіть документи!“ починався мій полон» — Ігор Козловський про облаву біля мечеті

Виступаючи 3 лютого на брифінгу з приводу облави, влаштованої представниками Національної поліції та Державної міграційної служби на єдиній дорозі до мечеті столичного ІКЦ у п’ятницю, 31 січня, релігієзнавець і член ініціативної групи «Перше грудня» Ігор Козловський розповів про обурення цими протиправними діями в Україні та закордоном, а також про небезпеку такого правового невігластва з боку правоохоронців.

— Будь-який представник громадянського суспільства, правозахисники — всі обурені, — заявив учений, — і я вже отримав повідомлення від американських фахівців, вони вже ставлять питання. Ми живемо в глобальному світі, й такі події <…> дійсно здивували й дослідників, і тих, хто так чи інакше слідкує за подіями в Україні. В соцмережах пишуть: «Ви що зараз, як Росія?» Ви знаєте, що для будь-якого свідомого українця, зрілого українця, який несе відповідальність за свою країну, таке порівняння є образливим. З країною, яка створила режим, в якому є утиски не тільки мусульман — усіх людей. І ми це бачимо на території анексованого Криму, окупованих територій Донецької та Луганської областей. Сама фраза «пред’явити документи» в мене викликає ідіосинкразію: з цього починався мій полон. Мене зупинили й запитали саме документи. Але їх не цікавили документи — їх цікавило принизити людину, щоб уже далі, катуючи її, домагатися своїх певних інтересів.

Релігієзнавець також докладно пояснив, чому виправдання правоохоронців, мовляв, вони ж проводили «операцію» не в мечеті, а на вулиці, виглядають щонайменше несерйозно:

— Ми прагнемо стати правовою державою. Правоохоронні органи повинні захищати права і свободи громадян. Захищати! Що ми побачили? Якщо представники ДМС і Національної поліції не читають Закону «Про свободу совісті та релігійних організацій» — до них є питання, бо це є якраз ознака правового невігластва. Там чітко записано, що держава бере до відома і поважає внутрішні настанови релігійних організацій. Поважає! Що це означає? Вони повинні розуміти, що є не тільки сакральні місця, як от мечеть, інші храми — є ще й сакральні дні, сакральний час. І це також настанова тієї чи іншої релігійної організації. П’ятниця — це особливий день для мусульман. Люди готуються до цього дня. Вони не просто йдуть — вони налаштовані на те, щоб здійснити певні сакральні дії. Для чого? — Щоб наблизитися до Всевишнього. І порушення такого стану людини — це не просто невігластво, з точки зору знову ж таки правової культури. Це є серйозний недолік і серйозне питання до наших правоохоронців. Далі в законі написано, що держава створює умови для повноцінного задоволення релігійних потреб. Створення умов. Ми тут не побачили не тільки створення умов — навпаки, було створено такі умови, що людям, затримуючи [їх] на цій дорозі до мечеті, заважали. Не створювали умови, а заважали здійснювати свої релігійні потреби!

Пан Козловський зазначив, що він уважно переглянув відеоматеріали, зняті свідками облави, і побачив у спілкуванні правоохоронців з мусульманами елементи залякування. До того ж, відзначив релігієзнавець, таке залякування з боку озброєних екіпованих силовиків у присутності жінок і дітей створювало додаткову напругу. Таке залякування, на думку вченого, є тривожним сигналом не лише для українських мусульман — для всього суспільства:

— Залякування не досягло мети — мусульмани обурилися. Вони живуть у вільній Україні, а не в авторитарній системі російської держави, і це обурення набуло розголосу — можливо, вони (силовики. — Ред.) такого не очікували. Якщо це була акція для залякування інших, тоді [виникає] питання: що у нас, поліцейська держава? У нас створюється режим залякування людей? За релігійною ознакою, потім за національною, за расовою? До чого ми йдемо? Ці питання серйозні. Це не просто питання, які стосуються цього випадку — це загальні питання для всієї системи речей.

Учений звернув увагу присутніх і на кілька невтішних висновків про діяльність державних інституцій, які можна зробити з ситуації, що виникла:

— Що ми з вами побачили? По-перше, порушення положень чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації. Побачили невміння приймати зважені рішення нашими правоохоронними структурами. Ми побачили обурення серед мусульман і не тільки серед мусульман — серед усього громадянського суспільства. <…> Ми з вами побачили, що завдано удар по іміджу України як демократичної правової держави — а це вже не іграшки, це вже не є наші внутрішні питання. На нас дивиться не тільки Європа, не тільки мусульманські країни — увесь світ на нас дивиться. І це питання, які ми <...> повинні спрямувати до наших правоохоронних органів, до нашої держави, державних структур. Ми побачили, що Міграційна служба і Національна поліція не комунікує з Міністерством, яке якраз покликане вирішувати питання стосовно діяльності релігійних організацій — Міністерством культури, молоді й спорту. Там є відповідна державна структура. І якщо нема комунікації — знову ж таки питання стосовно того, як у нас побудована взагалі державна система, якщо органи на такому рівні не комунікують, не ставлять питання, не дізнаються, чи правильно вони діють. Вони ж торкаються надзвичайно тонкої та делікатної сфери — сфери релігії. І ця відсутність комунікації є тривожним сигналом для громадянського суспільства й посилює з нашого боку підозру стосовно того, чи дійсно люди, які повинні нас захищати, [захищати] права й свободи громадян, мають певну юридичну освіту і взагалі — правову культуру.

Ігор Козловський, як і Рефат Чубаров, уважає, що представники Нацполіції та ДМС мають публічно перепросити мусульман:

— Чого хотіли досягти? Я не знаю. Який коефіцієнт корисної дії? — Нуль. Який коефіцієнт некорисної дії? — 100%. І це дійсно ганьба. Ми не Росія, ми — Україна, демократична держава з сильним громадянським суспільством, яке підіймає свій голос на захист будь-яких ображених, несправедливо ображених. І я підтримую: треба, щоб представники цих структур вибачилися й вибачилися публічно — перед ісламським культурним центром, перед Духовним управлінням мусульман України «Умма», перед усіма мусульманами і взагалі перед усім громадянським суспільством України.