Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов на запрошення Державної установи «Інститут Всесвітньої історії НАН України» прийняв участь у міжнародній науковій конференції «Третій світ у контексті цивілізаційних вимірів розвитку та глобальних викликів ХХІ ст», яка відбулася 10 червня в залі засідань Вченої ради Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Доповідь пана муфтія називалася «Ісламський чинник у житті арабо-мусульманскього світу». У ній йшлося про те, що Іслам є основоутворюючим фактором арабо-мусульманської цивілізації, а тому різні ісламські партії та проекти а-пріорі матимуть певний успіх, якщо їх представляють гідні люди.
«На мій погляд, нестійка підтримка усіх інших проектів — комуністичних, соціалістичних, націоналістичних, диктаторських — зумовлена тим, що всі вони позиціонують себе як секулярні, а часом взагалі ворожі до Ісламу, що суперечить інтересам простих вірян. Події „Арабської весни“ яскраво продемонстрували, що рухи, цілі яких корелюються з ісламськими цінностями, можуть отримати вражаючу підтримку народу й здобути перемогу на виборах, як ми це бачимо на прикладі Єгипту. Знову ж таки, звертаючись до єгипетських подій — крах рухів, зумовлений „силовим сценарієм“, говорить про сильне протистояння з боку різних сил, які не бажають допустити розвитку будь-якого ісламського проекту в арабських країнах».
На завершення свого виступу пан Ісмагілов поставив під сумніви доцільність несприйняття світовою спільнотою будь-яких ісламських проектів в принципі — адже наразі немає жодного прикладу держави, де подібний проект дали б реалізувати у повній мірі, без втручання ззовні. «Це було цікаво навіть з наукової точки зору, якби світова спільнота дозволила поміркованим мусульманам прийти до влади в якійсь з арабських країн. Наразі увесь світ засуджує ісламські партії та схильний не довіряти їм — але у той же час немає жодної держави, що управлялася б політичними силами, ідеологія яких базується на віровченні Ісламу. Було б цікаво подивитися, якою була б така держава — успішною чи ні, архаїчною чи сучасною? Наразі ж, в умовах відсутності хоча б одного повністю реалізованого ісламського державного проекту, критика таких проектів виглядає як мінімум необґрунтованою. Це неначе якась „страшилка“, якою залякують людей».
На питання аудиторії про рух «Талібан» та Ісламську Республіку Іран шейх Саід відповів, що перші з них представляють не іслам, але зісламізовані архаїчні афганські традиції, які є чужими й далекими для інших мусульманських народів. З цієї причини їх вплив навіть у сусідньому Пакистані дуже незначний і тримається на зброї замість підтримки їх ідей місцевим населенням.
Що ж до Ірану, то попри назву цієї держави вона представляє суто шиїтську модель управління. Саме це було причиною, чому «іранська ісламська революція» 1979 року не мала резонансу в інших країнах з переважно мусульманським населенням: шиїтська ідеологія є чужою й неприйнятною для мусульман-суннітів, які становлять абсолютну більшість послідовників Ісламу в світі.
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» шейх Саід Ісмагілов на запрошення Державної установи «Інститут Всесвітньої історії НАН України» прийняв участь у міжнародній науковій конференції «Третій світ у контексті цивілізаційних вимірів розвитку та глобальних викликів ХХІ ст», яка відбулася 10 червня в залі засідань Вченої ради Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Доповідь пана муфтія називалася «Ісламський чинник у житті арабо-мусульманскього світу». У ній йшлося про те, що Іслам є основоутворюючим фактором арабо-мусульманської цивілізації, а тому різні ісламські партії та проекти а-пріорі матимуть певний успіх, якщо їх представляють гідні люди.
«На мій погляд, нестійка підтримка усіх інших проектів — комуністичних, соціалістичних, націоналістичних, диктаторських — зумовлена тим, що всі вони позиціонують себе як секулярні, а часом взагалі ворожі до Ісламу, що суперечить інтересам простих вірян. Події „Арабської весни“ яскраво продемонстрували, що рухи, цілі яких корелюються з ісламськими цінностями, можуть отримати вражаючу підтримку народу й здобути перемогу на виборах, як ми це бачимо на прикладі Єгипту. Знову ж таки, звертаючись до єгипетських подій — крах рухів, зумовлений „силовим сценарієм“, говорить про сильне протистояння з боку різних сил, які не бажають допустити розвитку будь-якого ісламського проекту в арабських країнах».
На завершення свого виступу пан Ісмагілов поставив під сумніви доцільність несприйняття світовою спільнотою будь-яких ісламських проектів в принципі — адже наразі немає жодного прикладу держави, де подібний проект дали б реалізувати у повній мірі, без втручання ззовні. «Це було цікаво навіть з наукової точки зору, якби світова спільнота дозволила поміркованим мусульманам прийти до влади в якійсь з арабських країн. Наразі увесь світ засуджує ісламські партії та схильний не довіряти їм — але у той же час немає жодної держави, що управлялася б політичними силами, ідеологія яких базується на віровченні Ісламу. Було б цікаво подивитися, якою була б така держава — успішною чи ні, архаїчною чи сучасною? Наразі ж, в умовах відсутності хоча б одного повністю реалізованого ісламського державного проекту, критика таких проектів виглядає як мінімум необґрунтованою. Це неначе якась „страшилка“, якою залякують людей».
На питання аудиторії про рух «Талібан» та Ісламську Республіку Іран шейх Саід відповів, що перші з них представляють не іслам, але зісламізовані архаїчні афганські традиції, які є чужими й далекими для інших мусульманських народів. З цієї причини їх вплив навіть у сусідньому Пакистані дуже незначний і тримається на зброї замість підтримки їх ідей місцевим населенням.
Що ж до Ірану, то попри назву цієї держави вона представляє суто шиїтську модель управління. Саме це було причиною, чому «іранська ісламська революція» 1979 року не мала резонансу в інших країнах з переважно мусульманським населенням: шиїтська ідеологія є чужою й неприйнятною для мусульман-суннітів, які становлять абсолютну більшість послідовників Ісламу в світі.
